35-річна Сандра Андерсен Ейра (раніше ‒ депутат саамського парламенту Норвегії), яка воює на боці України в Інтернаціональному легіоні на посаді військового медика, розповіла, що її штовхнуло на такий благородний вчинок. Як каже дівчина в інтерв'ю порталу НВ, в Норвегії у неї було дуже затишне і спокійне життя.
"У кожного з нас є особисті причини взяти участь у цій війні. Більшість військових вирішують повернутися в бій, тому що це все, що вони знають і чому навчені. Для мене все інакше. Це моя перша війна. До минулого року я була чиновником в Норвегії, членом місцевого парламенту, також працювала рибалкою і мала власну справу. Тобто у мене вдома все було дуже безпечно, комфортно і добре, але я відчувала, що все моє життя йшло саме до прийняття цього рішення. Всі мої друзі військові, тому бути військовим медиком — все, чим я хотіла займатися. Я приїхала в Україну на початку березня. Мій бойовий підрозділ був першим, який дислокувався в північні райони Києва і допомагав їх звільняти. Ми брали участь у боях біля Бучі та Ірпеня, а вже потім пішли воювати на Південний фронт країни", - сказала Ейра.
Дівчина каже, що була дуже приємно здивована тим, як до неї ставляться її бойові побратими-українці.
Підпишіться на Українці у Google News! Тільки найяскравіші новини!
Підписатися"Українські бійці, яких я зустрічала, були дійсно дивовижними і ставилися до мене, як до королеви. Раніше я чула, що східноєвропейські хлопці ставляться до дівчат з повагою, але тепер мала можливість в цьому переконатися: кілька днів провела з українськими військовими під бомбардуваннями, і за все моє життя до мене ніколи не ставилися краще. Ще пам'ятаю як було холодно, і вони налили мою першу в житті чашку чаю. Я ніколи не пила його до приїзду в Україну, тому що думала, що мені чай не подобається. Але з подивом виявилося, що я помилялася. Навіть під звуки бомб українські бійці дарували мені шоколадки, цукерки та троянди до Міжнародного жіночого дня. Природно, вони ж і навчили мене головним українським фразам, на кшталт "Слава Україні! Героям слава!". Вони сказали, що ця фраза найважливіша, тому що люди навколо повинні знати, що ми свої", ‒ підсумувала вона.